Синус-ліфтинг: що це за операція, коли вона необхідна перед імплантацією і чи можна її уникнути 

Якщо стоматолог порадив синус-ліфтинг перед встановленням імпланта, перша реакція – розгубленість, а часом і тривога. Це не тільки незнайоме слово, а й додаткова операція, сумніви, що без цього можна було обійтися. Насправді ситуація простіша, ніж здається. Це стандартна й добре вивчена процедура, до якої лікарі вдаються, коли кістки верхньої щелепи недостатньо для надійної фіксації імпланта.

Фахівці нашої клініки розкажуть, що таке синус-ліфтинг, чому кісткова тканина взагалі зникає після втрати зубів, у чому різниця між відкритим і закритим методом та як проходить відновлення. 

Що таке синус-ліфтинг і навіщо його проводять перед імплантацією

Синус-ліфтингом перед імплантацією називають хірургічну процедуру, під час якої піднімають дно гайморової (верхньощелепної) пазухи та заповнюють простір, що утворився, кістковим матеріалом. Лікар акуратно «підіймає» тонку мембрану, що вистилає пазуху зсередини, і під нею формує додатковий об’єм кістки, у яку згодом можна буде безпечно встановити імплант.

Потреба в нарощуванні кістки для імплантації зубів виникає через анатомічну особливість верхньої щелепи. У бокових ділянках (де розташовані жувальні зуби) кістка межує безпосередньо з гайморовою пазухою. Якщо кістки замало, а лікар просто встановить імплант, є ризик, що конструкція не приживеться або взагалі проникне у порожнину пазухи. Тому синус-ліфтинг верхньої щелепи – це не примха хірурга, а спосіб створити передбачувані та безпечні умови для імплантації там, де природної кістки об’єктивно не вистачає.

За визначенням, наведеним у медичній літературі, аугментація дна верхньощелепної пазухи спрямована на збільшення обсягу кістки в задньому відділі верхньої щелепи через підняття внутрішньої мембрани пазухи та заповнення утвореного простору кістковим матеріалом (Wikipedia, CUH – Sinus lift procedures).

Чому імпланту потрібен достатній об’єм кісткової тканини

Успіх імплантації залежить не лише від якості самого імпланта, а насамперед від того, наскільки надійно він тримається в кістці одразу після встановлення. Це називається первинною стабільністю. У науковій літературі її прямо називають одним із ключових факторів, що визначають подальшу успішну остеоінтеграцію (огляд у виданні Interventional Medicine & Applied Science, PubMed Central). Первинна стабільність визначає, чи почнеться процес остеоінтеграції, тобто зрощення поверхні імпланта з кістковою тканиною. Для остеоінтеграції потрібні конкретні умови:

• достатня висота та ширина кістки навколо імпланта;
• відсутність надмірного навантаження в перші тижні після операції;
• хороше кровопостачання ділянки;
• відсутність запальних процесів поряд з імплантом.

Тому імплантація без синус-ліфтингу в ділянці з дефіцитом кістки – погана ідея, навіть якщо технічно це можливо. Без достатнього об’єму кістки навколо конструкції зростає ризик рухливості імпланта, його часткового оголення чи повної втрати вже на етапі загоєння. Синус-ліфтинг якраз і покликаний прибрати цей ризик, забезпечивши імпланту стабільну «опору» на весь термін служби.

Чому після втрати зубів кісткової тканини стає менше

Багатьох пацієнтів дивує сам факт: зуба немає вже декілька років, а виявляється, що кістки під ним теж поменшало. Це закономірний біологічний процес, а не наслідок недбалого догляду за порожниною рота.

Коли зуб видаляють, кістка навколо нього поступово втрачає об’єм. Це називають атрофією. Природа влаштована так, що кісткова тканина щелепи підтримується завдяки постійному жувальному навантаженню: корінь зуба передає силу тиску на кістку, і та «розуміє», що її потрібно оновлювати й підтримувати. Коли зуба немає, це навантаження зникає, і кістка поступово резорбується, тобто розсмоктується.

За декілька років після втрати зуба висота кістки у бокових ділянках верхньої щелепи може стати недостатньою для класичної імплантації без додаткової підготовки. Дослідники, які порівнювали знімки щелеп до та після видалення жувальних зубів, фіксують у середньому близько 1,2 мм втрати висоти кістки саме за рахунок поєднання атрофії гребеня та розширення пазухи (дослідження в Journal of Mineral and Cellular Metabolism).

Як близьке розташування гайморової пазухи впливає на імплантацію

Окремим фактором, який ускладнює ситуацію саме на верхній щелепі, є пневматизація пазухи. Це процес, коли гайморова пазуха з часом ніби «розширюється» у бік втраченого зуба, займаючи простір, який раніше займала кісткова тканина. Що довше немає зуба, то сильніше може бути виражена пневматизація. За оцінками дослідників, саме вона може пояснювати до 46% варіативності втрати висоти кісткового гребеня після видалення зубів (Clinical Oral Implants Research, Wiley). 

Коли синус-ліфтинг дійсно необхідний

Є ситуації, коли потрібен синус-ліфтинг, а коли без нього можна обійтися. Це рішення, яке приймають на основі конкретних клінічних показників. Найчастіше до нього вдаються в таких ситуаціях:

• недостатня висота кісткового гребеня для стабільної фіксації імпланта;
• тривала відсутність зубів у бічній ділянці верхньої щелепи;
• анатомічні особливості будови пазухи, через які природного об’єму кістки замало навіть за відносно недавньої втрати зуба;
• необхідність створити прогнозовані, стабільні умови, за яких імплант зможе прослужити довгі роки, а не лише прижитися в короткостроковій перспективі.

Пацієнти питають, чи обов’язково робити синус-ліфтинг. Це рішення приймає фахівець. Рекомендація зробити цю процедуру не означає, що з вашими зубами «щось не так» у глобальному сенсі. Це просто конкретний анатомічний висновок за результатами обстеження. Цей метод робить ефективною імплантацію за нестачі кісткової тканини.

Відкритий і закритий синус-ліфтинг: у чому різниця

Синус-ліфтинг виконують двома основними способами – відкритим і закритим. Це два хірургічні підходи до однієї й тієї самої мети – підняти мембрану пазухи та створити простір для кісткового матеріалу. Різниця між відкритим і закритим синус-ліфтингом полягає у виборі доступу до місця препарування. Жоден із них не є кращим за інший. Вибір залежить від того, скільки кістки бракує, де саме розташована проблемна ділянка і чи планується одночасне встановлення імпланта.

Коли застосовують закритий синус-ліфтинг

Закритий синус-ліфтинг (або трансальвеолярний) виконують через невеликий отвір у місці майбутнього імпланта, без окремого зовнішнього доступу до пазухи. Лікар акуратно піднімає дно пазухи спеціальними інструментами, вводить невелику кількість кісткового матеріалу і в багатьох випадках одразу ж встановлює імплант.

Такий підхід зазвичай розглядають, коли дефіцит кістки помірний, тобто природного об’єму бракує не критично, і потрібне лише невелике підняття мембрани. У науковій літературі закритий (трансальвеолярний) метод описують як добре обґрунтований варіант саме для ситуацій із залишковою висотою кістки приблизно від 5 мм і вище (систематичний огляд, PubMed Central). Це менш травматична процедура. Імплантація після синус-ліфтингу цього типу має коротший період відновлення порівняно з відкритим методом.

Коли може знадобитися відкритий синус-ліфтинг

Відкритий синус-ліфтинг передбачає доступ до пазухи через невелике «віконечко» у бічній стінці верхньої щелепи. Через цей доступ лікар безпосередньо бачить і піднімає мембрану пазухи, після чого заповнює простір кістковим матеріалом у потрібному обсязі.

Цей метод застосовують, коли дефіцит кісткової тканини більш виражений і закритого доступу недостатньо, щоб безпечно й прогнозовано підняти мембрану на потрібну висоту. Відкритий підхід забезпечує лікарю більше контролю над процесом і дає змогу нарощувати значніший об’єм кістки, тому в складних анатомічних ситуаціях саме він розглядається як основний варіант.

Як проходить операція синус-ліфтингу

Хоча деталі відрізняються залежно від обраного методу, загальна логіка операції подібна й складається з декількох послідовних етапів:

1. Підготовка та діагностика – аналіз КТ, планування точного обсягу втручання.
2. Місцева анестезія – процедура проводиться під місцевим знеболенням, тому пацієнт не відчуває болю під час операції.
3. Створення доступу – залежно від методу.
4. Підняття мембрани пазухи – лікар обережно відділяє й підіймає мембрану, формуючи простір для кісткового матеріалу.
5. Внесення кісткового матеріалу – простір заповнюють матеріалом, який стане основою для формування нової кістки.
6. Завершення операції – накладання швів (за потреби) і надання рекомендацій щодо відновлення.

Уся процедура зазвичай триває від 30 хвилин до декількох годин, залежно від складності випадку та обраного методу.

Конкретний вибір матеріалу лікар робить індивідуально, виходячи з обсягу дефіциту кістки, стану пазухи та загального плану лікування. Порівняльні дослідження показують, що приживлюваність імплантів залишається високою за різних типів кісткового матеріалу (15-річне ретроспективне дослідження, Wiley Online Library).

Які відчуття можуть виникати після операції

Скільки заживає синус-ліфтинг, залежить від обсягу втручання, обраної методики та особливостей організму пацієнта. У перші дні після синус-ліфтингу цілком нормально відчувати:

• набряк м’яких тканин обличчя в оперованій ділянці;
• помірний біль, який зазвичай контролюється знеболювальними препаратами, призначеними лікарем;
• відчуття тиску в ділянці пазухи чи щоки;
• тимчасовий дискомфорт під час жування або дотику до ділянки операції.

Ці прояви поступово зменшуються протягом перших 3-7 днів. Загалом синус-ліфтинг вважають операцією з невисоким рівнем ускладнень і передбачуваним результатом загоєння (систематичний огляд, PubMed).

Чи можна уникнути синус-ліфтингу

Відповідь залежить від анатомічних особливостей пацієнта та загального плану лікування, і однозначної відповіді «так» чи «ні» для всіх не існує. У деяких випадках, коли дефіцит кістки незначний або розташування зубів дозволяє інший підхід, лікар може розглянути альтернативні варіанти, наприклад, інші позиції імплантів чи інші протоколи імплантації. Але це завжди індивідуальне рішення, яке приймають після діагностики, а не універсальна рекомендація «для всіх, хто боїться операції».

Важливо не створювати собі хибного враження, що уникнення синус-ліфтингу автоматично краще. Іноді альтернативний варіант дійсно доречний, а іноді спроба обійти нарощування кістки лише погіршує довгостроковий прогноз лікування.

Запишіться на консультацію в LoveDent. До нас звертаються пацієнти з Кременчука, Горішніх Плавнів та інших населених пунктів області. Лікар дасть необхідні рекомендації.